Словник найбільш вживаних термінів з образотворчого мистецтва для
учнів загальноосвітніх шкіл – спроба зібрати, осмислити та узагальнити
все напрацьоване у цій сфері. Пропонований словник містить близько 350
термінів, що найчастіше вживаються на уроках образотворчого мистецтва.
Терміни та вирази впорядковані за алфавітом з докладним і доступним
тлумаченням. Словник термінів пригодиться не лише вчителям
образотворчого мистецтва та учням загальноосвітніх шкіл, а й широкому
загалу, чия діяльність тим, або іншим чином пов’язана з мистецтвом.
А а
АБАКА, АБАК – верхня частина капітелі колони, що має форму чотирикутної плити.
АБРИС, ОБРИС – лінійний контурний малюнок допоміжного
призначення, виконаний за допомогою калькування (напр.., під час роботи
гравера над літографією). Див. Контур, Крокі, Начерк.
АБСТРАКЦІОНІЗМ – модерністський напрям в
образотворчому мистецтві ХХ сторіччя. А. – це цілковита відмова від
зображення форм дійсності, комбінація геометричних форм, кольорових
плям та ліній. Поширився у Франції незадовго до Першої світової війни і
остаточно сформувався як напрям у повоєнні роки (напр.., твори Казимира
Малевича).
АВТОГРАВЮРА – гравюра, для котрої друкарську форму з дерева, лінолеуму чи металу виконує сам митець – автор композиції.
АВТОПОРТРЕТ – зображення автора твору, яке він виконав сам. Див. Портрет.
АВТОРСЬКА ТЕХНІКА – техніка (на відміну
від загальновідомих), винайдена та застосована при виконанні будь-якого
художнього твору самим А.т. автором. А.т. визнається або виключно нова
техніка, або така, що побудована на основі кількох технік.
АЖУР, АЖУРНИЙ, АЖУРОВИЙ – наскрізний, різьблений, плетений, в’язаний, кований тощо орнамент, малюнок або скульптура, що сприймаються на просвіт.
АКВАРЕЛЬ – водяна прозора фарба; техніка малярства або твір, виконаний такими фарбами.
АКВАТИПІЯ – технічний різновид граверного друку,
побудований на застосуванні знежиреної (водяної) фарби, завдяки чому
відтиск схожий на акварельний малюнок; твір, виконаний у цій техніці.
АКСЕСУАР – в образотворчому мистецтві річ другорядного
значення, що доповнює характеристику центрального образу та розкриває
загальний задум твору в цілому.
АКЦЕНТ – в образотворчому мистецтві засіб виокремлення
кольором, світлом, пластичністю або розміщенням у просторі будь-якої
фігури (обличчя, предмета, елемента зображення), до котрої необхідно
привернути особливу увагу глядача.
АЛЕБАСТР – в образотворчому мистецтві різновид гіпсу.
А. – м’який матеріал, який легко піддається ручній та механічній
обробці (різьбленню, точінню тощо). З нього виготовляють переважно
декоративні вази, дрібну пластику.
АЛФАВІТ – сукупність графічний знаків – літер,
розміщених у традиційно усталеному порядку. Найпершим А. вважається
фінікійський, що виник у ІІ тисячолітті до н.е.
АМАТОР, ЛЮБИТЕЛЬ – в образотворчому
мистецтві людина, яка займається будь-яким видом мистецтва без
спеціальної фахової підготовки; людина, яка поверхово знайома з певною
галуззю мистецтва.
АМПІР – стиль пізнього класицизму в
західноєвропейській архітектурі та прикладному мистецтві (перша чверть
ХІЗ ст.), який виник у Франції за часів Наполеона І.
АМУЛЕТ – художній виріб зі скла, металу або каменю,
котрому приписувалася надприродна здатність оберігати його власника від
впливу злих сил. Див. Талісман.
АНГОБ – у кераміці декоративне покриття у вигляді
найтоншого шару білої або кольорової глиняної маси, нанесеної на
поверхню керамічного виробу до випалювання в печі, щоб зарівняти його
нерівності й надати відповідного вигляду та кольору.
АНІМАЛІСТ – митець, який зображує тварин.
АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР – жанровий різновид образотворчого мистецтва, що зображує тварин.
АНІМАТОР – митець, який працює над створенням мультиплікаційних фільмів.
АНІМАЦІЯ – мистецтво оживлення малюнків, ляльок,
неживих предметів шляхом знімання на кіноплівку окремих рухів;
мистецтво створення анімаційних фільмів.
АНСАМБЛЬ – в образотворчому мистецтві єдність,
злагоджена цілісність художнього твору. Термін А. застосовується до
окремого художнього твору, а також до групи творів різних видів
мистецтва, що взаємодіють згідно із задумом митця.
АНТАБЛЕМЕНТ – горизонтальна частина будівлі, розміщена
на колонах. Складається з архітрава, фриза та карниза, котрі
оздоблюються декоративними архітектурними елементами.
АНТИКВА – класичний тип шрифту, який розробили
італійські гуманісти в ХV ст. на основі стародавнього латинського
письма (римського маюскула) та його подальшого середньовічного
різновиду – каролінгського мінускула. А Ренесансу в своїй основі
наслідує римський капітальний шрифт, що зустрічається на скульптурних
та архітектурних пам’ятках Стародавнього Риму. Став зразком для
утворення сучасних друкарських шрифтів.
АНТИКВАРІАТ – старовинні речі, з-поміж котрих можуть бути твори мистецтва, книги, рукописи тощо. Близьке за значенням – раритет.
АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО – мистецтво високорозвинених
рабовласницьких суспільств Середземномор’я та Передньої Азії у І тис.
н.е. (Греція та елліністичні держави, Римська республіка) і в 1-ій
половині І тис. н.е. (Римська імперія).
АНУБІС – бог смерті у стародавніх єгиптян. Зображувався у вигляді священного бика з золотими рогами та сонячним диском між ними.
АПЛІКАЦІЯ – спосіб створення орнаментів. візерунків,
зображень шляхом нашивання або наклеювання на тканину, папір тощо
різнокольорових клаптиків тканини, паперу і т.д.; твір, виконаний у
такій техніці.
АРХАЇКА – в історії мистецтв – давньогрецьке
мистецтво, що набуло розвитку в VІІ –VІ ст.. до н.е. на теренах
материкової Греції, островів грецького архіпелагу, Малоазійського
узбережжя та Південної Італії. Доба А. характерна розпадом родового
устрою та становленням рабовласницького суспільства. Відповідно до
цього і мистецтво А. має перехідний характер. Поєднане ще на початку
свого зародження з передуючим йому мистецтвом "геометричного стилю”, А.
виробила образи та форми, що базувалися на давньогрецькій міфології і
розвинулися в добу класики.
АРХАНГЕЛ – у християнській іконографії зображення вищого за рангом янгола у вигляді чоловічої постаті з крилами за спиною.
АРХІТЕКТУРА – будівництво, мистецтво будівництва,
мистецтво проектувати та споруджувати, що підіймається до рівня
художнього узагальнення ідей та виражає в художньо-образній формі
уявлення людини про світ, простір, час, вічність, тривкість або
мінливість та рух, радощі або смуток, самотність. А. може виражати і
навіть безпосередньо зображувати конкретні асоціації, пов’язані з
усвідомлюванням дій людини в предметному середовищі, використанням
даної будівлі у власних цілях, поводженням з предметами облаштування
інтер’єру тощо. З художньо-образного боку А. відрізняється від простого
будівництва, що має ужиткову мету. Це відбувається завдяки діяльності
художника-архітектора.
АСОЦІАЦІЯ, АСОЦІАТИВНИЙ – уявний зв’язок, що виникає
між двома або більше сприйняттями, уявленнями, поняттями або образами
на підставі будь-якої ознаки схожості або подібності. Див. Образ.
АТАЛНТ – вертикальна підпора у вигляді чоловічої постаті, що виконує роль несучої архітектурної деталі замість колони.
АФІША – один з видів реклами, оголошення про виставу,
концерт, виставку тощо, котрий вивішують у людних місцях. Композиційне
рішення реклами іноді має вигляд завершеного самостійного художнього
твору. З розвитком поліграфії наприкінці ХІХ ст. реклама перетворилася
в особливий вид графічного мистецтва. Див. Плакат.
АФРОДІТА – у давньогрецькій міфології богиня кохання
та краси. (У стародавніх римлян – Венера). Згідно з легендою,
народилася з морської піни. А. часто зображували, коли вона виходить з
моря, часто у супроводі сина Ерота (у римлян – Амура) – бога кохання,
її посланця.
АХРОМАТИЧНИЙ КОЛІР – безбарвний, тобто білий, чорний та проміжні між ними відтінки сірих кольорів.
| 
