Образотворче мистецтво

Тема: Творчість Т.Г. Шевченка. Ознайомлення з творчою спадщиною Т.Г. Шевченка.

Мета: Розширення знань дітей про творчість поета та сформувати уявлення учнів про

Т.Г. Шевченка як про художника.

Виховання любові до рідного краю.

Ознайомити з історичними фактами перебування Шевченка в нашій місцевості

(с.Мошни).

Показати особливості художніх творів Шевченка.

Наочність: Репродукції картин Т.Г. Шевченка; книжки з ілюстраціями: " "

Хід уроку

1. Організаційна частина

• Перевірити готовність до уроку
• Домашнє завдання:
  1. На наступний урок принести фарби;
  2. Пригадати особливості зображення пейзажу;
  3. Розглянути краєвиди нашого села.

2. Актуалізація

• Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду:

Кожний вірш свій і поему

Він присв’ячував народу.

Він любив усе прекрасне,

Він ненавидів потворне, –

І його ім’я незгасне,

Світлий образ – неповторний…

· Повідомлення теми і мети уроку

1. Що ви знаєте про Т.Г. Шевченка?

2. Які твори вивчали? (Пригадати уривки.)

3. Чому приділяється велика увага творчості цієї людини? Що він зробив для нас?

3. Виклад нового матеріалу

• Ви, мабуть, здивувалися, чому ми будемо розглядати творчість великого поета на уроці образотворчого мистецтва? Адже він, як ви гадаєте, був видатним поетом, а не художником.
• На сьогоднішньому уроці я вам доведу, що це не зовсім так, що Тарас Григорович був також і видатним майстром пензля і олівця.
• З уроків української літератури ви знаєте, що Тарас ще змалку захоплювався малюванням. Тому про дитячі роки я вам пригадувати не буду. А от про юнацький та зрілий вік поета ви знаєте мало. Тому послухайте:

"… 1831 року Павло Енгельгардт, якому належав кріпак Тарас Шевченко, вийшов у відставку і оселився в Петербурзі. А на­ступного року, зваживши, що він матиме з Шевченка більше як з дворового худож­ника, ніж як із слуги, віддав його на на­вчання по контракту на чотири роки до петербурзького майстра декоративного живопису Василя Ширяєва, людини гру­бої і жорстокої. Разом з іншими учнями Ширяєва Шевченко розписував інтер’єри петербурзьких театрів — Великого, Александринського і Михайлівського. А ве­чорами відвідував рисувальні класи То­вариства заохочування художників. Тут молодий Тарас знайшов товаришів, які познайомили його з викладачами Петер­бурзької Академії мистецтв.

У жовтні 1835 року авторитетний ко­мітет Товариства на чолі з професором Федором Толстим розглянув малюнки Шевченка і схвально оцінив їх. Шевчен­ко мріяв навчатися в Академії, але добре розумів, що кріпакам туди дорога заказана.

Про молодого талановитого кріпака з України, який писав полум’яні вірші і добре малював, заговорив увесь культурно-мистецький Петербург. Чутки ці доходили і до Енгельгардта. І він уже не без вдоволення думав, які прибутки матиме від робіт свого кріпака.

Тим часом долею українського поета зацікавилися передові діячі росій­ської культури — художники Олексій Венеціанов, Карл Брюллов, поет Василь Жуковський, композитор Михайло Вієльгорський. Карл Брюллов, ознайомив­шись з малюнками Тараса, відчув у них міцну основу, на якій в майбутньому міг розвинутись чудовий художник, майстер неабиякого обдаровання. Брюл­лов запросив Шевченка відвідувати свою майстерню, познайомив зі своїми друзями, однодумцями.

Діячі російської культури розуміли, що в кріпацтві такий талант загине. Вони почали переговори з Енгельгардтом про звільнення Тараса з кріпацтва. Та прохання Брюллова, Венеціанова, Сошенка добровільно відпустити Шев­ченка на волю Енгельгардт і слухати не схотів. «Яка тут може бути філантро­пія? — казав він пихато старійшині російських художників Олексію Венеціанову. — Мені потрібні гроші — і більше нічого. Він, мій Тарас, чоловік . ремісничий, при домі необхідний. Хочете знати справжню ціну? Ну, так от , 1 вам моя остаточна ціна: дві з половиною тисячі карбованців. Згодні?»

Дістати таку значну на ті часи суму було нелегко. І тоді Брюллов запро­понував намалювати портрет Василя Жуковського і розіграти його в лоте­рею, щоб на зібрані в такий спосіб гроші викупити Тараса Шевченка на волю.

… 16 квітня 1838 року в будинку Вієльгорського був даний великий концерт для друзів композитора. Зібралися тут відомі діячі культури, шанувальники музики і живопису. Після концерту в лотерею розіграли портрет Василя Андрі­йовича Жуковського роботи Карла Брюллова. З картини на присутніх диви­лися розумні світло-карі очі видатного поета. В погляді — доброта, довірли­вість і… докір. Великий поет-романтик немовби роздумував над сумною долею митця в умовах кріпосницької системи.

А через шість днів, одержавши жадані 2500 карбованців, поміщик Енгельгардт підписав документ, в якому зазначалося: «Я, нижче підписаний звільне­ний зі служби гвардії полковник Павло, Василів син, Енгельгардт відпустив навічно на волю кріпосного мого чоловіка Тараса, Григорового сина, Шев­ченка, який дістався мені у спадщину від покійного батька мого…» Підпис Енгельгардта засвідчили Жуковський, Брюллов і Вієльгорський…

Викупну грамоту Шевченко одержав 25 квітня 1838 року о 15 годині на квартирі Брюллова в присутності Жуковського, Григоровича, Вієльгорського і свого земляка — українського художника Аполлона Мокрицького. Це був один з найщасливіших, незабутніх днів у житті Тараса Григоровича. Часто повертався він згодом у думках до весняного першодня своєї свободи, до людей, які відкрили йому шлях до неї.

А невдовзі Шевченка прийняли до Петербурзької Академії мистецтв у клас Карла Павловича Брюллова — професора академії.

Портрет В. А. Жуковського зберігається нині в Державному музеї Тараса Шевченка у Києві.

· Демонстрація портрета А.Жуковського

· Доля закинула поета на чужину, де він був змушений прожити весь свій вік. Але в думках Тарас Григорович завжди прагнув повернутися на батьківщину. Та про це ви всі знаєте. А от про те, що Шевченко двічі був у с.Мошни, проїзжав біля нашого села – я впевнений, вам невідомо. Існують історичні довідки про це, з якими я зараз вас і ознайомлю.

Ознайомившись з багатьма літературними джерелами, неважко зробити висновок, що в Мошнах Шевченко бував кілька разів. Ще до заслання він відвідав Мошнівський монастир, який згадує у повісті "Близнецы” ( 10 червня – 20 липня 1855 р.) "… - Да, эта липа будет высокая. Но все-таки не будет такая, как я видел за Днепром около самых ворот Мошнинского монастыря. Так на той липе брат вратарь и ложе себе соорудил на случай от мух прятаться.”.

Бував він в парку Воронцова, біля башні Святослава. Повертаючись із заслання на пароплаві, що йшов з Астрахані до Нижнього Новгорода, Тарас Григорович, спостерігаючи панораму Жигулівських гір біля Самари, пригадав гори на Україні, про що написав у своєму "Щоденнику” від 7 вересня 1859 р. "Не мог я дознаться, на каком народном предании основываясь, покойный князь Воронцов назвал в своих Мошнах гору обыкновенную Святославовою горою, с которой будто бы этот пьяный варяг-разбойник любовался на свою шайку, пенившую святой Днепр своими разбойничьими ладьями. Я думаю, это просто фантазия сиятельной башки и ничего больше. Сиятельному англоману просто пожелалось украсить свой великолепный парк башнею вроде маяка, вот он и сочинил народное предание, приноровив его к местности, и аляповатую свою башню назвал башнею Святослава. А Михайло Грабовский (не в осуд будь сказано) чуть-чуть было документально не доказал народного предания о Святославовой горе.”.

Перебуваючи влітку 1859 року на Україні, Т.Г.Шевченко двічі побував у Мошнах. Спочатку, як свідчить рапорт, датований 15 липня 1859 р., черкаського земського справника В.Табашникова київському цивільному губернаторові про те, що Шевченко 5 липня приїхав до Межиріч і згодом, оглядаючи землю під садибу біля с. Пекарів, висловлював антиурядові та антирелігійні думки, що за це його затримано і зараз він у Мошнах під пильним наглядом пристава.

З Мошен Шевченка відправляють у Черкаси, а згодом по дорозі на Київ поета привезли ще раз до Мошен. Тут він виконав малюнок "Краєвид у Мошнах”.

· Демонстрація репродукції малюнка Т.Г. Шевченка "Краєвид у Мошнах”.

З Мошен поет написав два листи до М.В. та М.О.Максимовичів, датовані 22 і 26 липня 1859 р. Містечко Мошни Шевченко згадував у своєму "Поясненні чиновникові особливих доручень М.О.Андрієвському”.

З літературних джерел та спогадів старих людей відомо, що Шевченко зупинявся у будинку полковника Грузинського і в міщанина поляка Нагановського.

Будинок останнього зберігся. На подвір’ї, де Шевченко сидівпід арештом, тепер районна станція юних техніків.

У своїй документальній драмі-колажі "Гора” Іван Драч друкує лист гімназиста Маслія до Шевченка, з якого я дізналася про три цікаві зустрічі у Мошнах Т.Г.Шевченка з гімназистом 7 класу Маслієм, які Маслій назвав "…трьома провідними зорями…у його житті”. З листа видно, що поет знову побував у парку Воронцова, в новому княжому будинку, бачився з управителем полковником Ягницьким, бував у Г.Грузинського. Незабутнє враження в пам’яті поета залишили "мошнянські панночки”, про яких він згадує в листі від 9 жовтня 1859 р. до Максимовичів з Петербурга.

· То яку ж спадщину залишив нам поет і художник?

· Демонстрація репродукцій картин із коментарями.

· На багатьох аркушах, на яких створював свої вірші поет, збереглися замальовки.

(Демонстрація аркуша із віршем "Тополя".)

– Як ви гадаєте, що спочатку створив поет: малюнок, а потім до нього вірш, чи навпаки?

· Демонстрація краєвидів із Аральської експедиції.

(Звернути увагу на художній почерк)

· Демонстрація репродукції картини "Катерина".

1. Описати, що зображено.
2. Чому саме так?
3. Що хотів сказати картиною художник? (Пояснюю значення слова покритка)
4. Показати ескізи до картини. Що було змінено в остаточному варіанті? Чому?

· Демонстрація репродукцій на теми притч та легенд.

· Демонстрація серії автопортретів (їх було більше 30).

1. Як змінювався вигляд Шевченка? Чому?

· Демонстрація серії на тему "Блудний син".

1. Чому художник звертався до тематики про життя простих людей?

3. Практична робота

· Виконання зарисовки до вірша "Тополя" (чи іншого за вибором учнів)

· Бліц-конкурс робіт

4. Підсумок уроку

· Відповісти на питання:

1. Що вивчали на уроці?

2. Чому можна стверджувати, що Т.Г. Шевченко був видатним художником? Доведіть це.

3. Які твори Шевченка ви знаєте?

· Оцінення відповідей активних на уроці учнів.

Пригадати домашнє завдання.