УРОК № 18
Тема. Образ людини в мистецтві Практична робота «Портрет моєї мами». Мета: 1. Ознайомити учнів з основними пропорціями й особливостями побудови портрета; розвивати-навички передачі жіночого образу; навчити розміщувати портрет на аркуші паперу. 2. Розвивати окомір, образне мислення, зорову й емоційну пам'ять; формувати естетичний смак. 3. Виховувати акуратність, активізувати творчу ініціативу учнів. Обладнання: матеріали: простий олівець, фарби, альбом з шаблонами, зоровий ряд: таблиці з пропорціями зображення обличчя людини, репродукції картин І. Рєпіна «Автопортрет», М. Ярошенка «Циганка».
Хід уроку
I. Організація класу II. Мотивація навчальної діяльності — Що можна передати через художній образ? (Портрет, події, свято, казковий образ.) — Як ви гадаєте, за допомогою яких засобів виразності це можна зробити? III. Оголошення теми уроку Сьогодні на уроці ми спробуємо передати образ людини в мистецтві й ознайомимося з одним із жанрів образотворчого мистецтва — портретом. IV. Вивчення нового матеріалу Слово вчителя. Жанр, присвячений зображенню людини або групи людей, називається портретом. Намалювати портрет — не єдине Й далеко не головне завдання художника. Автор картин має також передати внутрішній світ, душевний стан людини, становище в суспільстві. І найголовніше — портретист повинен виразити своє особисте ставлення до людини, яку зображує. Художник має право на власний погляд, навіть якщо людина, яка позує, уявляє себе інакше. Мистецтво портрета зародилося кілька тисяч років тому. Найдавніші зі збережених творів цього жанру — гігантські скульптурні зображення давньоєгипетських правителів — фараонів, висічені з каменю. Тисячі рабів трудилися над їхнім виготовленням. Жанр скульптурного портрету досяг досконалості в Давній Греції, де дуже високо цінували людську особистість. Моделями для скульпторів були поети, політики, які мали заслуги перед державою. Тому художник, зображуючи конкретну людину, разом із тим створював й образ ідеального громадянина. У Давньому Римі скульптори також зображували у своїх роботах вельможних городян. Зі скульптур ми можемо довідатися про те, як люди одягалися, які зачіски й прикраси носили. У живописі портрет з'явився лише 400 років тому. Тоді почали розрізняти парадний і камерний портрет. Парадний портрет зображує людину у святковий момент її життя. Про це красномовно говорить весь її вигляд: пишний одяг з відзнаками й прикрасами, гордовита постава.. Демонстрація відповідних зразків, рекомендується використовувати альбом з шаблонами, с. 34. Повна протилежність парадному — камерний портрет. Сама назва говорить про те, що він призначений не для парадних залів, а для невеликих кімнат (слово «камера» в перекладі з латинської означає «кімната»). Камерний портрет знайомить нас із внутрішнім світом часто невідомої людини. Поза моделі невимушена. Створюється враження, що людина й не підозрює, що її малюють. Існує й такий різновид, як автопортрет. Автопортретом називається зображення художником самого себе. Він дозволяє нам поглянути на людину її ж очима. Малюючи автопортрет, художник ніколи не хитрує, не лестить собі. Подібність — необхідна умова у портрета. Погляньте навколо себе. Ви не побачите двох однакових людей. Навіть близнюки чимось відрізняються один від одного. Очі, ніс, рот, вуха за зовнішньої подібності мають різні форми. І розташовуються вони на обличчях по-різному. Художник повинен побачити ці особливості, які називаються рисами або характером обличчя. Майстри епохи Відродження, які багато сил витратили на вивчення людини, її фізичної будови, створили канон (зразок) обличчя й тіла. Використовуючи канон, можна легко намалювати обличчя. Але необхідно передавати неповторні риси моделі. Розгляньте очі один одного. Вони різні за формою, кольором: вузькі, примружені, розкосі, мигдалеподібні, маленькі, великі, карі, блакитні, зелені. Також різноманітною є форма носів: кирпатий, з горбочком, прямий, цибулинкою, картоплиною, п'ятачком. Вуха дуже складні за формою, і в кожної людини форма вух різна. Рот на малюнку — це нерівна, проте гарна лінія, зверху і знизу позначена губами. V. Практична робота Сьогодні на уроці ви намалюєте жіночий образ. Це може бути будь-хто: бабуся, мама або казковий персонаж. Інструктаж учителя з техніки малювання портрета. Під час пояснення рекомендується використовувати альбом з шаблонами, с. 34. , Спочатку малюємо контур обличчя. Необхідно відразу вловити форму: округлу, витягнуту тощо. Намічаємо лінію очей — вона буде лінією середини обличчя. Позначаємо лінію середини обличчя (вона ділить обличчя на праву й ліву частини). З обох боків нескладно намітити, а потім і намалювати парні форми: очі, вуха, ніздрі, куточки губ. Намагайтеся, щоб частини обличчя не тільки «стали на свої місця», але й були схожі за формою і розміром. Пам'ятайте: успіх роботи залежатиме від вашої уваги та спостережливості. VI. Завершення уроку Демонстрація дитячих робіт.
| 
