Образотворче мистецтво

УРОК № 5

Тема.  Традиційний одяг українців. Практична ро­бота «Український костюм».

Мета:

1. Поглибити знання учнів у галузі українсь­кого декоративно-прикладного мистецтва, ознайомити з національним українським костюмом, застосуванням колірних контрастів; удосконалити навички й уміння естетич­ного сприйняття образотворчої діяльності.

2. Розвивати образне мислення, асоціативну пам'ять, уяву.

3. Виховувати естетичне сприйняття навко­лишнього середовища, творів мистецтва, любов до рідного краю.

Обладнання: матеріали: фломастери, кольорові ручки, трафарети чоловічого й жіночого костюмів, альбом з шаблонами;

зоровий ряд: репродукції картин В. Тропініна «Пряля», К. Платонова «Оксана», І. Репіна «Ілюстрація до твору М. Гоголя Хорочинський ярмарок"»; таблиця «Види ДПМ».

літературний ряд: оповідання А. М'ястківського «Наш рід».

Хід уроку

I. Організація класу

II. Мотивація навчальної діяльності

1. Читання оповідання учителем.

Наш рід

Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок. Жов­тогарячі чорнобривці, сині волошки, навіть маленьку вуточку вишила.

— Що це буде, мамо? — запитує Михайлик.

— Українська святкова сорочка для тебе.

— Чому українська? — випитує хлопчик.

— Тому що вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій зем­лі. А земля наша називається Україною. А ти — маленький ук­раїнець.

— А ти, мамо?

— І я, і твоя бабуся — українки, твій тато й дідусь — ук­раїнці. Ми українського роду й любимо нашу землю, наші кві­ти. Україна — наш рідний будинок і сусіди в нас є — Білорусь, Росія, Молдова.

— А хіба в сусідів такі ж квіти ростуть, як у нас?

— І такі, й інші — свої, тому вишивки в нас схожі й водно­час різні.

А. М'ястпківський

2. Бесіда за змістом оповідання.

— Як ви вважаєте, чому мама назвала вишиванку укра­їнською?

— Чим вона відрізняється від одягу сусідів — жителів Росії, Молдови, Білорусі?

— Поясніть, як ви розумієте назву оповідання.

— Які традиції українського народу ви знаєте?

III. Оголошення теми уроку

Ви, напевно, уже здогадалися, що тема нашого уроку «Тра­диційний одяг українців».

Сьогодні ви спробуєте самостійно намалювати національ­ний костюм.

IV. Вивчення нового матеріалу

/. Сприйняття творів мистецтва.

Під час пояснень рекомендується використовувати аль­бом з шаблонами, с. 12.

— Подивіться на роботи К. Платонова «Оксана», В. Тропініна «Пряля», І. Рєпіна «Ілюстрація до твору М. Гоголя "Сорочинський ярмарок”». Що на них зображене?

— Що ви знаєте про український костюм?

Учитель може залучити до пояснення нового матеріалу учнів.

Зверніть увагу на красу дівочих костюмів, на те, з якою ніжністю художники передають образ української дівчини.

2. Слово вчителя.

— Із яких же елементів складається національний кос­тюм?

Жіночий костюм

Сорочка — найдавніший одяг наших предків, її носили з плахтою або запаскою. З-під плахти або запаски виднівся ниж­ній вишитий край сорочки, що називався подолом. Українські сорочки шили з білого домотканого лляного або конопляного полотна або з купленої білої бавовняної тканини.

Запаски бували двох видів. Перший — це чотирикутний шматок тканини із зав'язками на верхніх кутах. Такі запаски одягали по дві одразу: одну спереду, а іншу ззаду. Другий — це довгий шматок тканини, в який загортали так, щоб кінці його сходилися попереду.

Плахта була у два рази ширша від запаски. Це два полот­нища, зшиті уздовж до половини.

Плахта й запаска підв'язувалися крайкою, яка могла бути тканою або плетеною.

Корсетка. Поверх сорочки на верхню частину тіла жінки й дівчата одягали корсетку, що шилася з оксамиту або шовку.

Жіноче взуття — традиційні червоні та чорні чоботи, че­ревички; постоли.

Чоловічий костюм Наші предки носили довгі білі полотняні сорочки. Таку со­рочку одягали безпосередньо на тіло й завжди поверх штанів.

«на випуск». Навколо низенького комірця-стійки така сорочка мала багато складок. Розріз був посередині грудей. Основни­ми кольорами вишовок на чоловічих сорочках були червоний, синій, жовтий і зелений.

Поверх сорочки одягали жупан чи одяг без рукавів, кор­сетку або лейбик, що підв'язувалися шовковим, вовняним чи бавовняним поясом.

Із давніх часів в Україні носили широкі штани особливого крою, які заправлялися в чоботи або прив'язувалися до халяв шовковими шнурками із золотою та срібною бахромою на кін­цях. Називалися такі штани шароварами. Вони були поширені в Україні в XVII—XVIII століттях як зручний одяг для верхової їзди. Поступово (приблизно до кінця XIX століття) були замі­нені вузькими штанами. У народі про шаровари говорили: «Ой, гоп, штани-шаровари, куповані в Києві на базарі», «Шаровари сині, а ще двоє дома в скрині» та ін.

Основним взуттям чоловіків були чорні юхтові або хромові чоботи. Хромові як правило носили заможні селяни, юхтові — біднота. Чоловіче взуття було переважно чорного кольору, й обов'язково з гострим носком.

Одяг для жінок і чоловіків

Кожух і шуба — основний одяг узимку. Кожухи були в ос­новному домашнього виготовлення й шилися з овечих шкур, а шуби — з хутра лисиці або інших тварин.

Кептар — це короткий кожушок без рукавів.

Свита — приталений верхній одяг, який шили з домотка­ного сукна.

Головні убори

Хустки — основний і улюблений головний убір українсь­кої жінки. У різних місцевостях вони відрізнялися кольорами, способом зав'язування й призначенням.

Шапки — основний чоловічий головний убір. За українсь­кою традицією ходити з непокритою головою можна було тіль­ки на похоронах або біля церкви; переступаючи поріг будинку, шапку теж потрібно було знімати.

V. Практична робота

Під час роботи рекомендується використовувати альбом з шаблонами, с. 14.

Етапи виконання роботи.

1) Розгляньте силуети чоловіка і жінки в українських костюмах.

2) Кольорами виділіть запаску й плахту; сорочку залиште білою.

3) У чоловіків розфарбуйте шаровари.

4) Використовуючи фломастер або кольорову ручку, нама­люйте орнамент на чоловічій та жіночій сорочках. За бажанням доповніть малюнок.

Учитель проводить індивідуальний інструктаж, активі­зує творчу діяльність учнів.

VI. Завершення уроку

Організація виставки кращих дитячих робіт.

Завдання для підготовки до наступного уроку: принести кольорові олівці, підготувати вірш про працьовитість українсь­кого народу, зібрати модель фігури людини (див. альбом з шаблонами, с. 15.)